Фізична культур дистанційне навчання: 7-9 класи

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ.

ПЕРІОД З 13.04.2020-17.04.2020Р

ТЕМА №1:ОСНОВНІ ЦІННОСТІ ОЛІМПІЗМУ .

Не забувай джерелом твого здоров'я є "Руханка".

ОЛІМПІЗМ – життєва філософія, що звеличує та об'єднує в гармонійне ціле тіло, волю та розум.

Основні цінності олімпізму:

врівноваженість якостей тіла, волі, розуму;
поєднання спорту з культурою та освітою;
дотримання способу життя, який ґрунтується на радощах, здобутих власними зусиллями;
поважання загальних основних етичних засад;
гармонійний розвиток людини;
сприяння утвердженню мирного суспільства;
поважання людської гідності;
розбудова мирного, кращого світу завдяки вихованню молоді засобами спорту;
заняття спортом без будь-яких дискримінацій;
взаєморозуміння в дусі дружби і чесної гри.

Історія Олімпійських ігор налічує проведення 28 Ігор Олімпіад і 19 зимових Олімпійських ігор.

Найближчі ігри відбудуться у 2006 рои в Туріні (Італія) — там стартує XX зимова Олімпіада, а слідом в 2008 році — XXIX Ігри Олімпіади в Пекіні (Китай).

Міжнародні слортивні федерації. Кожним видом спорту на Олімпійських іграх керує Міжнародна спортивна федерація (МСФ). Федерації встановлюють і контролюють правила у своїх видах спорту. Кожна МСФ є самостійною та незалежною. МОК надає право проведення змагань з видів спорту в програмах Ігор Олімпіад 28 міжнародним федераціям, а в програмах зимових Олімпійських ігор — семи.

Міжнародні спортивні федерації:

забезпечують розвиток своїх видів спорту в усьому світі;
сприяють досягненню мети, проголошеної Олімпійською Хартією;
встановлюють критерії добирання учасників Олімпійських ігор;
здійснюють нагляд за технічним контролем і керівництвом своїми видами спорту на Олімпійських іграх;
забезпечують технічну допомогу програмам олімпійської солідарності.

Перші міжнародні спортивні федерації були організовані ще у XIX столітті до створення МОК. Наприклад, Міжнародна федерація гімнастики (1881р.), Міжнародний союз ковзанярів та Міжнародний союз веслярських товариств
(1892 р.)

Національні олімпійські комітети

Кожна країна, яка бере участь у Олімпійських іграх, має Національний олімпійський комітет (НОК). Кожен НОК розвиває і захищає олімпійський рух у своїй країні:

пропагує основні принципи олімпізму засобами освіти,
національних олімпійських академій, культурних програм тощо;
заохочує розвиток спорту на всіх рівнях;
вживає запобіжні заходи щодо проявів будь-яких форм шахрайства, дискримінації та насильства в спорті;
запобігає вживанню речовин і здійсненню процедур, заборонених Всесвітньою Антидопінговою Агенцією (ВАДА);
представляє свої країни на Олімпійських іграх.

Національні олімпійські комітети утворюють п'ять континентальних асоціацій:

Асоціація європейських олімпійських комітетів;
Асоціація національних олімпійських комітетів Африки;
Олімпійська рада Азії;
Панамериканська спортивна організація — Північна і Південна Америка;
Національні олімпійські комітети Океанії. 202 НОК представляли свої країни на Олімпійських іграх 2004 року в Афінах: Європа — 48, Азія — 45, Америка — 42, Африка — 53, Австралія та Океанія — 14.

Олімпійська солідарність.

Мета Олімпійської солідарності полягає в організації допомоги національним олімпійським комітетам, які визнані МОК, зокрема тим, що мають найбільшу потребу в ній. Ця допомога набуває форми програм, які розробляються МОКом спільно з НОКами:

підготовка НОК до Олімпійських ігор та участі в них;
олімпійські стипендії для атлетів і тренерів;
підтримка командних видів спорту;
розвиток молоді;
підготовка до регіональних і континентальних ігор;
розвиток національної системи підготовки;
розвиток напрямів спортивної медицини, збереження навколишнього середовища, масового спорту;
проведення культурних, освітніх та наукових заходів у сфері олімпійського спорту.

Види спорту Ігор Олімпіад. Сьогодні олімпійська спортивна програма налічує 37 видів спорту і понад 300 видів змагань. Жінки беруть участь у 34 видах спорту та у 124 видах змагань.

Види спорту зимових Олімпійських ігор. У тих країнах нашої планети, де низькі температури перетворюють воду на кригу, а дощ — на сніг, популярними є такі зимові види спорту, як ковзанярський, лижний та санний спорт.

Перші Олімпійські ігри, де проходили змагання з цих видів спорту, відбулися в 1924 році в Шамоні (Франція).

Відтоді зимові Олімпійські ігри проводяться раз на чотири роки. Нині на цих Іграх відбувається 82 змагання з 15 видів спорту: біатлон, бобслей, хокей на льоду, санний спорт, швидкісний біг на ковзанах, шорт-трек, фігурне катання, лижний спорт (перегони, гірськолижний), стрибки на лижах з трампліна, лижне двоборство, сноубординг, фрістайл, скелетон, керлінг.

Визначні спортивні досягнення олімпійців.

До історії олімпійського спорту золотом дивовижних перемог вписано імена багатьох спортсменів. Але й у цій славетній шерензі виділяються ті, чиї разючі досягнення становлять гордість олімпійського спорту, якими пишаються їхні країни та увесь олімпійський рух.

Лариса Латиніна (Україна) — володарка найбільшої в історії спорту колекції з 18 олімпійських нагород (спортивна гімнастика), половина з яких — найвищої проби (1956—1964).

Джессі Оуенс (США) — чотириразовий олімпійський чемпіон (в бігу на 100 м, 200 м, естафетному бігу 4 х 100 м та стрибку в довжину) (1936). 25 травня 1935р.
протягом години він встановив п'ять світових рекордів, один з яких — у стрибку в
довжину — залишався неперевершеним протягом чверті століття.

Б'єрн Делі (Норвегія) — володар найбільшої кількості олімпійських нагород з лижних гонок — 12 медалей (8 — золотих, 4 — срібних) (1992—1998).

Сергій Бубка (Україна) — олімпійський чемпіон (1988), 35-разовий рекордсмен світу, шестиразовий чемпіон світу, кавалер Олімпійського ордена, визнаний кращим спортсменом світу (1997).

Яна Клочкова (Україна) —

чотириразова олімпійська чемпіонка (2000, 2004), багаторазова чемпіонка світу з плавання. Перша спортсменка в плаванні, яка виборола золоті нагороди два рази поспіль на тих самих дистанціях — 200 та 400 м комплексним плаванням.

Пааво Нурмі (Фінляндія) — дев'ятиразовий чемпіон (1920—1928) у стаєрському бігу, кросі та бігу з перешкодами. Володар найбільшої кількості олімпійських нагород з легкої атлетики — 12 медалей (9 — золотих, 3 — срібні).

Лідія Скоблікова (СРСР, Росія) — володарка найбільшої кількості золотих олімпійських медалей — 6 — у швидкісному бігу на ковзанах (1960—1964). У 1964 р. виборола медалі найвищого ґатунку на всіх 4 дистанціях.

Карлтон Льюїс (США) — володар 9 золотих та 1 срібної медалі на Олімпійських іграх 1984—1996 рр. в бігу на 100 м, 200 м, естафетному бігу 4 х 100 м і чотири рази поспіль у стрибку в довжину.

Марк Спітц (США) — володар найбільшої кількості золотих медалей на Іграх Олімпіад з плавання — 11 медалей (9 — золотих) (1968, 1972).

Борис Шахлін (Україна) — володар 13 олімпійських нагород зі спортивної гімнастики (7 — золоті). Він сходив на найвищу сходинку п'єдесталу пошани на Іграх трьох Олімпіад (1956-1964)

Чесна гра в спорті — це дещо більше, аніж просте дотримання правил. Ігри та змагання дають нагоду досягти — разом із суперниками -досконалості. Шахраїв до гри не допускають. Сучасні вимоги до чесної гри у спорті базуються на особистій самооцінці та любові до гри.

Коли я чесно граю, то:

дотримуюсь правил;
поважаю суддів та сприймаю їхні рішення;
поважаю суперників;
даю кожному рівний шанс для досягнення результатів;
сам постійно контролюю свої дії.

«Фейр Плей» — кодекс спортивної честі. У перекладі з англійської цей вираз означає «чесна гра». «Фейр Плей» — це збірка правил, яких дотримуються спортсмени, тренери, вболівальники та всі, хто пов'язаний зі спортом.

Для заохочення лицарської поведінки спортсменів використовують різні нагороди. Одна з них — «Трофей П'єра де Кубертена за благородний вчинок». Щорічно цей трофей виборює спортсмен за приклад чесної гри — незалежно від того, відомий цей спортсмен чи ні, любитель чи професіонал та який у спортсмена вік. Тобто цю нагороду може отримати кожен. Тільки вчинок повинен бути здійснений згідно зі справедливими законами спорту та з гуманних спонукань.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ.

В ПЕРІОД З 21.04.2020-25.04.2020Р.

Тема№2:Історія розвитку легкої атлетики.

Для того щоб бути здоровим обов'язково потрібна "Руханка",переходь за посиланням нижче.

Боротьбу, кулачний бій і взагалі усі вправи, що розвивали силу, греки відносили до важкої атлетики. Ясно, що назва «легка атлетика» сьогодні досить умовна, адже важко назвати, наприклад, біг на довжелезну дистанцію — марафон або метання молота «легкими» фізичними вправами.

Найдавнішим змаганням атлетів, безсумнівно, є біг.

Разюче, що сьогодні ми знаємо ім`я першого олімпійського чемпіона древньої Греції і дату, коли відбулася ця подія. Це трапилося в 776 р. до н.е. в Олімпії.

Переможець був один, тому що атлети змагалися на тих іграх тільки в бігу на один стадій (приблизно 192 м) — звідси слово «стадіон».

Переможця кликали Коріб, здається, він був кухарем з міста-поліса Эліди.

В Ермітажі, у Санкт-Петербурзі, можна побачити грецькі і римські пам`ятні медальйони, монети із зображеннями бігунів.

Змагалися і у метанні диска.

Були диски з дерева, каменю, заліза, бронзи, нерідко прикрашалися різьбленням, зображеннями птахів, тварин або сценами спортивних змагань. Вага диска була від 1,25 до 6,63 кг.(Сьогодні диск важить 2 кг для чоловіків і 1 кг для жінок.)
Серед болільників іноді дуже цінувалися метателі спису. Їх охоче зображували і скульптори.

Сучасна легка атлетика раніше, ніж в інших країнах, почала культивуватися в Англії.

Ще у 1837 тут відбулися перші змагання з бігу на дистанцію близько 2 км. Учасниками цього змагання були учні коледжу міста Регбі.

Незабаром і в коледжах Ітона, Оксфорда, Кембриджу, Лондона також організуються спортивні змагання. Трохи пізніше в програму змагань включається біг на короткі дистанції, біг з перешкодами і метання ваги, з 1851 включені в програму стрибки в довжину і висоту з розбігу, а з 1864 — метання молота і штовхання ядра.

Новий етап почався з проведення щорічних змагань між університетами Оксфорда і Кембриджу.

У 1865 був заснований Лондонський атлетичний клуб, що проводив перші чемпіонати країни з легкої атлетики.

У 1880 в Англії була заснована аматорська легкоатлетична асоціація, що одержала права вищого органа з легкої атлетики в межуах Британської імперії, а також у її колоніях. У США перший атлетичний клуб з`явився в 1868 у Нью-Йорку. Але, мабуть, центрами розвитку легкої атлетики в Америці в ті роки стали університети. У 1880-90-і рр. легка атлетика як самостійний вид спорту починає культивуватися майже у всіх країнах Європи.

Відродження в 1896 Олімпійських ігор сучасності дуже вплинуло на розвиток легкої атлетики.

У програму Ігор I Олімпіади в Афінах (1896) були включені 12 видів легкоатлетичних змагань.

Майже всі медалі на цих Іграх завоювали американські легкоатлети. Правда, з появою в 1952 на олімпійських іграх збірної СРСР, в американців з`явилися серйозні конкуренти в легкій атлетиці. На Олімпійських іграх в Атланті (1996) 2000 атлетів розігрували 44 комплекти нагород (більше ніж у будь-якому іншому виді спорту).

Змагання для жінок з`явилися на олімпійських іграх у 1928, на Іграх 1996 жінки змагалися у 20 видах легкої атлетики, а вже на літньому чемпіонаті світу (1999) і Олімпіаді в Сіднеї (2000) жінки почали змагатися в стрибках з шестом і метанні молота.

Нерідко саме змагання легкоатлетів-олімпійців ставали самими яскравими у житті Олімпіад.

Так було, наприклад, у Мехіко (1968), коли американський спортсмен Боб Бімон встановив феноменальний світовий рекорд у стрибках в довжину — 8 м 90 см (одразу на 55 см перевищивши світове досягнення). Цей виступ назвали «стрибком у 21 століття». Практично так воно і трапилося. Тільки через двадцять років цей результат був поліпшений.

Фантастичні секунди показала у забігах на 100 і 200 м на Олімпіаді в Сеулі американська бігунка Флоренс Гриффіт- Джойнер. Її рекорд тримається більше 14 років

Починаючи з чемпіонату світу у приміщенні 1993 року, який проходив у Торонто, збірна команда України з легкої атлетики здобула на чемпіонатах світу, Європи та Олімпійських Іграх 99 медалей різного гатунку.

Легкоатлетичні види

Класифікація і загальна характеристика легкоатлетичних вправЛегкоатлетичні вправи поділяються на п'ять розділів:

ходьба, біг

стрибки,

метання і багатоборства, які в свою чергу діляться на види, різновиди і варіант.

Ходьба і біг — природні способи пересування людини, під час яких в динамічну роботу включаються майже всі м'язи тіла. Завдяки цьому підвищується обмін речовин, посилюється робота серцево-судинної, дихальної та інших систем організму.

Ходьба як фізична вправа має передусім оздоровче значення.Біг — один із основних засобів всебічного фізичного розвитку, але разом з тим це і засіб активного відпочинку, оздоровлення і збереження працездатності. Під час бігу організм працює інтенсивніше, ніж при ходьбі.

Ходьбою і різними варіантами бігу можна поступово збільшувати фізичне навантаження. Крім всього іншого, і ходьба, і біг допомагають формувати і удосконалювати різні рухові якості і навички, потрібні для трудової діяльності людини: витривалість, швидкість, силу, спритність, уміння швидко і економно пересуватись, долати перешкоди і т. д. У процесі занять ходьбою і бігом виховуються також вольові якості, набуваються уміння розраховувати свої сили і орієнтуватися на місцевості.

Як засоби тренування ходьба і особливо біг допомагають підвищувати рівень досягнень в інших видах спорту.

Спортивна ходьба відрізняється від звичайної технікою рухів і має вдвічі більшу швидкість, що, звичайно, вимагає підвищених енергозатрат.

Заняття спортивною ходьбою зміцнюють внутрішні органи і системи, поліпшують їх працездатність.

Змагання з ходьби проводять на бігових доріжках стадіонів і на звичайних дорогах на дистанціях від 3 до 50 км включно. Учні (юнаки) 15-16 років змагаються лише на дистанціях 3 і 5 км, а 17-18 років — на 3,5 і 10 км.

Біг — найпоширеніший вид фізичних вправ, що входить до багатьох видів спорту (наприклад, спортивних ігор).

Перед стрибком чи метанням спортсмен звичайно робить розбіг.
У легкій ателетиці біг поділяють на гладкий, з перешкодами, естафетний і в природних умовах.

Гладкий — це біг по біговій доріжці стадіону (по колу проти годинникової стрілки) на дистанції від 30 до 30 000 м, сюди належать також біг на час — годину і дві години. Гладкий біг може бути на короткі (до 400 метрів включно), середні (500-2000), довгі (3000-10000) і наддовгі (до 42195м) дистанції. Юнаки можуть змагатися на дистанціях до 5000 м, дівчата — до 1000 м включно. На дистанції 400 м включно учасники біжать окремими доріжками, на 800 м — перші два повороти окремими, а решту — по спільній доріжці, на більші дистанцій — по спільній доріжці.

Біг з перешкодами має два різновиди. Для бар'єрного бігу на дистанція від 50 до 400 м рівномірно ставлять штучні однотипні перешкоди. Біг з перешкодами на 1500, 2000 і 3000 м проводиться через міцно встановлені (не перекидаються) бар'єри і яму з водою, що обладнується в одному з секторів стадіону. Хлопці шкільного віку можуть змагатися на всіх дистанціях, а дівчата — лише в бар(єрному бігу до 100 м включно.

Естафетний біг належить до командного виду: дистанція поділена на кілька етапів і кожен спортсмен пробігає лише один етап. В естафетному бігу етапи можуть складатися з однакових коротких або середніх дистанцій, або із змішаних. За умовами проведення естафети можуть бути зустрічними, по біговій доріжці стадіону, вулицями (кільцеві або зіркові).
Біг у природних умовах має два різновиди.

Крос проводиться по пересіченй місцевості (полями, луками але частіше у лісі) на дистанціях до 14 км включно. У кросі учні можуть змагатися на дистанціях 1, 2, 3, 5 км, а учениці — на 500 м, 1, 2 і 3 км.
Другий різновид бігу в природніх умовах — дорогами (польовими, шосейними) на дистанціях від 15 до 42 км 195 м. Традиційні пробіги також проводяться по дорогах.

Стрибок належить до природного і швидкого способу долання перешкод: для нього характерні короткочасні, але максимальні нервово-м'язові зусилля.
Стрибки зміцнюють м'язи ніг і тулуба, розвивають такі якості, як сила, швидкість, спритність і сміливість, навчають орієнтуватися в просторі, концентрувати зусилля.

Стрибки можна виконувати з місця і з розбігу.

Легкоатлетичні стрибки з розбігу поділяються на два види:

через вертикальні перешкоди (у висоту і з жердиною) і через горизонтальні (у довжину і потрійний). Хлопці можуть змагатися з усіх видів стрибків, трійний.

Хлопці можуть змагатися з усіх видів стрибків, дівчата — з стрибків у висоту і довжину.

Метання — це вправи у штовханні і киданні спеціальних спортивних приладів на дальність.

Вони характеризуються короткочасними інтенсивними ("вибуховими") зусиллями м'язів рук, плечового пояса, тулуба і ніг при їх координованій взаємодії.

Метання сприяють гармонічному розвиткові всієї мускулатури тіла.

Залежно від способу виконання легкоатлетичні метання поділяються на три види:

1) кидком із-за голови (малий м'яч, граната, спис) з прямолінійного розбігу

2) з поворотом (диск, молот);

3) поштовхом (ядро).

Історія розвитку легкої атлетики в Україні

Легка атлетика в Україні - це понад 75 тисяч спортсменів, більше тисячі тренерів, десятки тисяч прихильників оздоровчого бігу, мільйони вболівальників. Минуле чотириріччя було досить успішним для найсильніших вітчизняних легкоатлетів: 2001 рік - чемпіонати світу (Лісабон, Едмонтон) - завойовано 5 медалей, Всесвітня Універсіада (Пекін) - 6 медалей; 2002-й - чемпіонати Європи (Відень, Мюнхен) - 9 медалей, чемпіонат світу серед юніорів (Кінгстон) - 2 медалі; 2003 - чемпіонат світу (Бірмінгем, Париж) - 7 медалей, чемпіонат Європи серед молоді - 8 медалей; 2004 рік - зимовий чемпіонат світу (Будапешт) - 4 медалі, 3-тє місце в командному заліку. Нині понад 20 українських легкоатлетів у своїх видах входять до світових двадцяток найкращих спортсменів, зокрема 13 з них посідають провідні позиції у світі (1-8 місця). За підсумками чемпіонату світу серед юніорів молодіжна збірна України з легкої атлетики 2004 року посіла почесне 7-ме місце.

Як зазначає головний тренер національної команди з легкої атлетики Валерій Александров, визнано успішними виступи наших атлетів на Олімпіаді-2004: завойовано 4 медалі (Юрій Білоног - золота у штовханні ядра, Олена Красовська - срібна у бігу на 100 м з бар'єрами, Вікторія Стьопіна і Тетяна Терещук-Антипова - бронзові відповідно у стрибках у висоту і у бігу на 400 м з бар'єрами). Всі медалі завойовані ними за дуже жорсткої конкуренції з боку перш за все атлетів США. Однак не в усіх номерах програми реалізовані потенційні можливості національної команди. За кількістю завойованих золотих медалей вона посіла 12-те місце, за загальною кількістю медалей - 7-8-ме, за кількістю фіналістів змагань олімпійської програми (загальнокомандне місце за сумою очок) - 9-те.

За 2001-2005 рр. у 38 номерах Олімпійської програми 92 Українських легкоатлетів мали допуск на участь в Олімпіаді 2004 року, виступали за національну збірну команду 54 спортсмени.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ.

В ПЕРІОД З 27.04.2020-30.04.2020Р.

Тема№3:Стрибок в довжину: техніка виконання. Світовий рекорд зі стрибків у довжину.

Для того щоб бути здоровим обов'язково потрібна "Руханка",переходь за посиланням нижче.

Прочитавши цю статтю, ви дізнаєтеся, як правильно виконувати стрибок в довжину з розбігу і з місця, а також які рекорди на сьогоднішній день встановлені в цих видах спорту і які нормативи для старшокласників і норми ГТО. Почнемо з опису стрибка з розбігу, так як він сьогодні є більш популярним.

Стрибок з розбігу: що необхідно, щоб досягти гарного результату?

Незважаючи на видиму простоту рухів, стрибок з розбігу в довжину пред`являє ряд серйозних вимог. Без них неможливо буде досягти потрібного результату. Визначальним у досягненні в даному виді легкої атлетики хороших результатів є високий рівень розвитку спритності, стрибучості, сили і швидкості. Перед стрибуном стоїть завдання не тільки максимально розігнатися до моменту постановки ноги, але також і більш складне вимога - трансформувати в процесі відштовхування в вертикальну швидкість частину горизонтальної. Для цього необхідний високий рівень розвитку сили і швидкості. Завдяки швидкості досягається можливість просування в горизонтальній площині якомога швидше, а стрибучість висловлює здатність викинути тіло спортсмена у вертикальній площині.

Складові частини стрибка

Стрибок в довжину складається з наступних чотирьох частин: розбіг, відштовхування, фаза польоту і приземлення. Рівнем бігової підготовленості, а також умінням спортсмена набирати максимальну швидкість визначається довжина розбігу. Стрибки в довжину чоловіки повинні здійснювати з розбігу не більше 40-45 м, а жінки - 30-35 м. Швидкість і довжина його з підвищенням тренованості збільшується. Довжина розбігу у дітей суттєво скорочується. Вона дорівнює у молодших школярів 15-20 метрів, якщо говорити про такий вид легкої атлетики, як стрибки в довжину. Нормативи для учнів старших класів сильно відрізняються, як і довжина розбігу, яка становить 25-30 метрів.

Виконання розбігу

Два вихідних положення використовуються на початку розбігу: 1) коли на контрольній позначці одна нога спортсмена стоїть попереду іншого-2) з попереднього руху (легкого бігу або ходьби). З поступовою або швидко наростаючою швидкістю виконується розбіг. Техніка стрибка у довжину має на увазі, що швидкість повинна бути максимальною до моменту відштовхування, тулуб виконує стрибок має перебувати у вертикальному положенні і існує можливість перейти до відштовхування без зайвої напруги.

Основними помилками, що спостерігаються в техніці розбігу, можна вважати наступні: біг "сидячи" або з сильним нахилом вперед тулуба, що призводить до відведення назад таза. Це, в свою чергу, знижує якість відштовхування: спостерігається недостатнє виштовхування тіла, зайва напруженість м`язів і мале винесення вперед ніг спортсмена. У процесі вивчення техніки ритмічного і швидкого розбігу слід домагатися сталості довжини і кількості кроків розбігу, при цьому швидкість бігу повинна залишатися незмінною і не сповільнюватися перед відштовхуванням. Не повинно спостерігатися надмірне збільшення або зменшення довжини останніх кроків. Тому в процесі занять доцільно буде використовувати на доріжці розбігу контрольні позначки.

Відштовхування

Нога при відштовхуванні ставиться на брусок. Це здійснюється загребающим швидким рухом у напрямку зверху вниз, а також тому по відношенню до тулуба. Стопа ставиться по відношенню до грунту завжди вниз і вперед практично прямий, при цьому м`язи-розгиначі повинні бути напружені. Потім відбувається під впливом інерції маси тіла згинання ноги в суглобах, а потім - випрямлення її. Махова нога разом з випрямлення поштовхової виноситься рухом від стегна нагору. Стрибок в довжину триває тим, що виноситься в сторону і трохи назад однойменна рука, інша ж - вперед-вгору і кілька всередину. Трохи розгинається в коліні Махова рука. Тулуб відразу ж після вильоту знаходиться приблизно в тому ж положенні, в якому воно знаходилося після відштовхування. Руки повинні бути трохи опущені. Вони підтримують рівновагу всього тулуба. Це положення отримало назву "виліт в кроці". Воно триває протягом більше чверті від усієї довжини стрибка. Махова рука після "вильоту в кроці" опускається вниз, потім толчковая підтягується до неї, а коліна стрибуна наближаються до грудей.

При виконанні відштовхування типовими помилками є такі: неправильний напрямок зусиль спортсмена, яке викликається неправильним нахилом голови (вперед або назад) і тулуба в момент, коли відбувається отталківаніе- передчасне підтягування стрибуном поштовховою ноги-невелика амплітуда рухів, що здійснюються вільними кінцівками, а також рання перегрупування спортсмена в польоті, яка викликана зайвим напругою його рухів.

Приземлення стрибуна

Стрибун, приземляючись, руки посилає вниз і назад. Спортсмен розгинає в колінних суглобах ноги і виносить їх уперед якнайдалі. Стрибок в довжину завершується приземленням: згинанням ніг в суглобах, нахилом вперед тулуба і, нарешті, виходом з ями або падінням спортсмена в сторону.

Важливу роль в досягненні кращих результатів грає, крім інших елементів, і правильне приземлення стрибуна. Вдосконаленню і засвоєнню даного елемента необхідно приділити в технічній підготовці значна увага. Слід розуміти під правильним приземленням таке завершення польоту, при якому спортсмен торкнувся ногами землі якомога далі попереду центра ваги його тіла, проте без падіння назад і втрати рівноваги. При цьому швидкість польоту гаситься без різких поштовхів і струсів. Слід звертати увагу на глибоке і м`яке приземлення в ямі з піском.

Три способи приземлення

Можна виділити 3 основні способи приземлення. Найпоширенішим є спосіб через глибоке присідання. Ще один - з прогином з глибокого присідання, який здійснюється з перекатом через шкарпетки шляхом виведення вперед таза. Третій спосіб вважається досить вигідним - це приземлення з використанням кидка вперед - в сторону.

Три способи здійснення стрибка

Стрибки в довжину з розбігу можуть здійснюватися наступними способами в залежності від виробленого в польоті стрибуном характеру рухів: "прогнувшись", "зігнувши ноги", "ножиці". "Зігнувши ноги" - це техніка, при якій тулуб спортсмена приймає практично вертикальне положення, його ноги зігнуті, а руки стрибуна витягнуті вперед і трохи вниз або вгору. У польоті спортсмен фіксує своє становище з зігнутими ногами. "Прогнувшись" - це спосіб, при якому стрибки в довжину з розбігу здійснюються з вчиненням руху, нагадує біг по повітрю. Пружинячи, тулуб знаходиться при цьому в вертикальному положенні. Круговими різнобічними рухами руки підтримують рівновагу всього тіла, а також сприяють ритмічній роботі, яку здійснюють в повітрі ногами. Здійснюючи стрибок способом "ножиці", спортсмен в положенні кроку після зльоту змінює положення ніг, після чого підтягує кінцівку, яка виявилася ззаду після зміни, з подальшим витісненням вперед обох ніг для приземлення, або він робить 2 повних кроку (положення нижніх кінцівок двічі змінюється) і 1 приставних, при цьому підтягуючи знаходиться позаду ногу.

Головним завданням при виконанні всіх цих способів є збереження рівноваги в польоті, а також забезпечення максимально вигідних для приземлення умов. Здійснюючи вибір способу стрибка, слід звертати увагу на спортивну підготовленість стрибуна, особливості фізичного розвитку, а також координацію рухів і силові якості. Провідні спортсмени в даний час стрибають з розбігу в довжину способом "ножиці". Пояснюється це тим, що такий спосіб є хіба природне продовження розбігу. Його використання сприяє більш злите переходу тіла в політ. Однак для освоєння даного способу потрібна велика робота по оволодінню ритмічним і стрімким бігом, що поєднується з відштовхуванням вгору.

У процесі навчання рекомендується опанувати всіма цими способами руху тіла в польоті. Пояснюється це тим, що знання основних варіантів стрибка сприяє поліпшенню орієнтування в просторі і координації. Слід починати вивчення даних способів з відштовхування від грунту і лише при здійсненні стрибків з повного розбігу можна відштовхуватися від бруска. Необхідно дотримуватися загальне правило, що полягає в тому, що слід йти від простого до складного. Тому рекомендується спочатку познайомитися з найпростішим способом стрибка - "зігнувши ноги".

Сектор для стрибків

Слід сказати, що сектор для стрибків звичайно обладнаний ямою (довжина її повинна бути не менше 10 метрів, ширина - не менше 2,75 метра, а глибина - як мінімум 0,5 метра). В ямі знаходиться пісок для приземлення, а також дерев`яний брусок, призначений для відштовхування (довжина його становить 1,21-1,22 см, ширина - 19,8-20,2 см, а товщина - 0,1 м). Цей брусок встановлюється на одному рівні з доріжкою для розбігу (ширина - 1,22 м, довжина - мінімум 40 м) і піском.

Кількість спроб і вимір результату

Кожну спробу спортсмени виконують по черзі (всього 6 спроб). Не більше півтори хвилини відводиться на виконання кожного стрибка. Переможець визначається за найкращим результатом, показаним їм з усіх шести спроб. Рулеткою проводиться вимірювання результату. Нульова відмітка при цьому встановлюється в точці, найближчій до бруска, яка була залишена будь-якою частиною тіла спортсмена в ямі з піском. Результат вважається в цілих сантиметрах, при цьому округлення відбувається в бік зменшення.

Виділимо випадки, при яких стрибок не зараховується:

1) якщо учасник пробіг збоку від бруска або через нього;

2) якщо він наступив ногою на лінію вимірювання;

3) в разі якщо спортсмен відштовхнувся двома ногами;

4) якщо він торкнувся під час стрибка землі до ями;

5) якщо стрибун застосував сальто в стрибку.

Заняття, попередні навчання техніці стрибка

Навчання стрибків у довжину слід починати зі наступних занять: стрибки з розбігу у висоту, біг на короткі дистанції, штовхання ядра. Це дозволить поліпшити загальну фізичну форму спортсмена, а також підвищити рівень силовий і швидкісний підготовленості що займаються. Уміння швидко бігати необхідно для оволодіння розгоном. Разом з тим слід розвивати силу, необхідну для потужного відштовхування. Бажано також для досягнення максимальної щільності занять виконувати окремі стрибки і спеціальні стрибкові вправи.

Стрибок з місця і його складові частини

Стрибки в довжину з місця в основному застосовуються в якості тренувань. Проте проводяться змагання з ним, а також з потрійного стрибка, що виконується з місця (про нього ми теж розповімо). Стрибки в довжину, у висоту з місця також проводять як контрольне випробування, що допомагає визначити силу і стрибучість ніг.

Техніка стрибка, виконуваного з місця, ділиться на наступні складові частини:

- підготовка до відштовхування;

- безпосередньо відштовхування;

- політ;

- завершальна стадія - приземлення;

Техніка стрибка з місця

Спортсмен, здійснюючи підготовку до відштовхування, підходить до лінії, з якої воно проводиться. Він ставить стопи на ширину плечей або кілька вже її, після чого піднімає руки вгору і трохи назад, прогинаючись одночасно в попереку, а також піднімаючись на носки. Потім плавно, але разом з тим досить швидко стрибун опускає руки у напрямку вниз-назад, опускаючись одночасно на всю стопу, згинаючи в тазостегнових і колінних суглобах ноги, нахиляючись вперед так, щоб попереду стоп були його плечі, а над носками знаходився тазостегновий суглоб.

Відведені назад руки повинні бути трохи зігнутими в ліктьових суглобах. Спортсмен, не затримуючись в даному положенні, переходить безпосередньо до відштовхування. Його важливо починати в той момент, коли тіло виконує стрибок все ще опускається вниз по інерції, тобто саме воно ще рухається вниз, але вже відбувається розгинання ніг в тазостегнових суглобах. Руки при цьому швидко і активно виносяться вперед і трохи вгору в напрямку стрибка. Після цього ноги в колінних суглобах розгинаються, відбувається згинання їх в суглобах гомілковостопних. Відштовхування завершується в момент, коли стопи відриваються від грунту.Після цього стрибун розпрямляє все своє тіло. Він витягується, як струна, і згинає потім в тазостегнових і колінних суглобах ноги, після чого підтягує їх до грудей. При цьому руки відводяться в напрямку назад-вниз, а потім спортсмен випрямляє свої ноги в колінних суглобах для того, щоб вивести стопи вперед для здійснення приземлення. Стрибун у момент торкання місця приземлення ногами активно виводить вперед руки, згинає одночасно в колінних суглобах ноги і підтягує до місця приземлення таз. Так завершується фаза польоту. Повинно бути пружним згинання ніг, виконуватися з опором. Стрибун після зупинки випрямляється. Він робить два кроки вперед, після чого виходить з місця свого приземлення. Так завершуються стрибки в довжину з місця.

Виконуваний з місця потрійний стрибок

Техніка його виконання ділиться на наступні етапи:

- 1-е відштовхування спортсмена з двох ніг;

- політ його в 1-му кроці;

- 2-е відштовхування;

- політ у 2-му кроці;

- 3-е відштовхування;

- політ;

- і, нарешті, приземлення на обидві ноги.

У потрійному стрибку чергування ніг здійснюється почергово, тобто з обох ніг - на ліву, потім - на праву, знову на ліву і після цього на дві. Так само, як і в стрибку з місця, виконується відштовхування з 2 ніг. Після цього спортсмен, згинаючи ногу в колінному суглобі, виносить її вперед, гомілка повинна бути спрямована трохи вперед або вниз. Друга нога спортсмена затримується ззаду, трохи зігнута при цьому в колінному суглобі (так званий політ в кроці). Потім стрибун ставить на грунт знаходиться попереду ногу "загрібати" постановкою. Друга нога одночасно виводиться вперед маховим рухом, допомагаючи здійснити відштовхування однією ногою.

Потім повторюється політ в кроці, але з іншої ноги. Подібним чином відбувається і 3-е відштовхування. Стрибун у третьому польоті підтягує до махової нозі толчковую, згинаючи її в колінному суглобі, а потім виконує приземлення, наближаючи до грудей коліна (саме приземлення аналогічно виконується в стрибках з місця).

Світовий рекорд зі стрибків у довжину

Стрибки в довжину, як відомо, - це олімпійський вид спорту. Спортсмени довгий час не могли встановити новий світовий рекорд зі стрибків у довжину. Ще в 1991 році Майк Пауелл став рекордсменом, стрибнувши в Токіо з розбігу в довжину на 8,95 м. Серед жінок новий світовий рекорд не з`являвся ще довше. Галина Чистякова з СРСР стрибнула 11 червня 1988 на 7,52 м. До сих пір найкращими є обидва цих результату, нікому з тих часів не вдалося поставити новий рекорд світової.

Стрибок в довжину з місця теж має своїх рекордсменів. Сучасний рекорд стрибка в довжину з місця належить Чень Хсі Піну, китайському легкоатлету. Він стрибнув у Пекіні в січні 2010 року на 4 м 8 см. Вправа це входило колись в програму Олімпійських ігор. Поза конкуренцією був тоді Рей Юрі, американець. Він встановив світовий рекорд стрибка в довжину з місця, стрибнувши на 3,47 метра. Також йому вдалося стрибнути у висоту на 1,65 м. Цей спортсмен здобув перемогу на трьох Олімпіадах, які пройшли в 1900, 1904 і 1908 рр.