Завдання для учнів 5-6 класів

в період з 21.04.2020-25.04.2020р.



Тема: ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ВОЛЕЙБОЛУ.

Для того щоб бути здоровим обов'язково потрібна "Руханка",переходь за посиланням нижче. 

Волейбол (англ. volleyball від volley - «ударяти м'яч з літа» (також перекладають як «літаючий», «повітряним») і ball - «м'яч») - вид спорту, командна спортивна гра, в процесі якої дві команди змагаються на спеціальному майданчику , розділеною сіткою, прагнучи направити м'яч на сторону суперника так, щоб він приземлився на майданчику супротивника (добити до підлоги), або гравець команди, що захищається, допустив помилку. При цьому для організації атаки гравцям однієї команди вирішується не більше трьох торкань м'яча підряд.

Волейбол - неконтактний, комбінаційний вид спорту, де кожен гравець має строгу спеціалізацію на майданчику. Найважливішими якостями для гравців у волейбол є стрибучість для можливості високо піднятися над сіткою, реакція, координація, фізична сила для ефективного твору атакуючих ударів.

Існують численні варіанти волейболу, відгалузилися від основного виду - пляжний волейбол (олімпійський вид з 1996 року), міні-волейбол, піонербол, парковий волейбол.

Походження волейболу

Деякі схильні вважати родоначальником волейболу американця Халстед із Спрінгфілда, який у 1866 році почав пропагувати гру в "літаючий м'яч", названу ним волейболом. Спробуємо простежити за розвитком предка волейболу.

Збереглися, наприклад, хроніки римських літописців 3 століття до нашої ери. У них описується гра, в якій по м'ячу били кулаками. До нашого часу дійшли і правила, описані істориками в 1500 році. Гру тоді називали "фаустбол". На майданчику розміром 90х20 метрів, розділеної невисокою цегляною стіною, змагалися дві команди по 3-6 гравців. Гравці однієї команди прагнули перебити м'яч через стіну на бік суперників.

Основні правила гри сформувалися в 1915-25 рр.. У країнах Америки, Африки, Європи практикувався волейбол з шістьма гравцями на майданчику, в Азії - з дев'ятьма або дванадцятьма гравцями на майданчику 11х22 м без зміни позицій гравцями під час матчу.

У 1922 році проведені перші загальнонаціональні змагання - в ​​Брукліні відбувся чемпіонат YMCA за участю 23 чоловічих команд. У тому ж році була утворена федерація баскетболу і волейболу Чехословакії - перша в світі спортивна організація з волейболу. Була утворена комісія, до якої увійшли 13 країн Європи, 5 країн Америки і 4 країни Азії. Членами цієї комісії як основні були прийняті американські правила з незначними змінами: виміри проводилися в метричних пропорціях, м'яча можна було торкатися всім тілом вище пояса, після торкання м'яча на блоці гравцеві було заборонено повторне торкання підряд, висота сітки для жінок - 224 см, зона подачі була строго обмежена.

У 1949 році в Празі відбувся перший чемпіонат світу серед чоловічих команд. У 1951 році на конгресі в Марселі FIVB затвердила офіційні міжнародні правила, а в її складі були утворені арбітражна комісія і комісія з розробки та вдосконалення правил гри.

Розвиток волейболу в Україні

Український волейбол зароджувався у м. Харкові: у жовтні 1925 р.
з м. Москви правила гри, волейбольні м’яч і сітку привіз директор науково-дослідного інституту фізичної культури Блях В.А.

Першими серед тих, хто розпочав грати у волейбол і надалі активно сприяв його розвитку, були Шелекетін Г., Єсипенко О. (одні з перших в СРСР заслужених майстрів спорту), Блях В., Блудов К., Бевз Л., Стрикунов В., Макрідін В., Брагінський С., Духовний С., Музикантський І. та ін.

З року в рік популярність волейболу зростала і розповсюджувалася до інших міст України (Києва, Дніпропетровська, Одеси, Полтави, Херсону). Бурхливому розповсюдженню гри сприяли товариські зустрічі українських кома

нд з командами Москви, Ленінграда, Баку та ін. Дуже велике значення для подальшого розвитку волейболу мало його включення до програми змагань Всерадянської спартакіади 1928 р.

Збірні УРСР на спартакіаді представляли чоловічі та жіночі команди м. Харкова, як найсильніші в Україні.

Переможцями серед чоловічих команд стала команда УРСР (Єлісєєв Є., Карський С., Музиканський І., Михайличенко В., Прусак Г., Соломін С., Шатоха А.), жіноча команда УРСР посіла друге місце (Воробйова М., Власова Л., Грудман А., Капустіна Н., Ніколаєва В., Сторожниченко Л., Шевцова З.).

Після Всерадянської спартакіади географія волейболу незмінно розширювалася. Виростала майстерність спортсменів інших міст України, зокрема, чоловічої команди Дніпропетровська, яка в 1931 р. нанесла поразку харківчанам – лідеру українського волейболу, і вийшла у число ведучих команд.

У перших чемпіонатах СРСР, які в 1933-1936 рр. називались «Всерадянськими волейбольними святами», чоловічі команди м. Харків і м. Дніпропетровськ (Баришніков Л., Великий С., Зігоровський І., Майзлес Л., Маховський Н., Русанов А. та ін.) поперемінно займали друге та трете місця.

Харківські волейболістки на Всерадянських волейбольних святах вигравали друге та третє місця. З 1938 р. чемпіонати СРСР проводилися серед клубних команд ДСТ та відомств.

У чемпіонаті СРСР 1940 року харківська жіноча команда «Спартак» зайняла 3-тє місце.

Серед тих, хто захищав спортивну честь Харківщини у ті далекі часи, слід відмітити Найман Т., Машталлер М. (перших майстрів спорту СРСР), Данілову Л., Бевз М., Маркову Н., Капустіну Н., Грудман А., Соколову О., Кухарчік Н., Воробйову М., Сторожніченко Л., Власову Л.,Шевцову З.

Всезагального визнання та поважання заслужив «тренер усіх тренерів» Шелекетін Георгій Іванович, один із перших заслужених майстрів спорту СРСР. Взагалі з його ім’ям тісно пов’язана вся історія волейболу довоєнних часів як гравця і одночасно тренера, як доцента кафедри спортивних ігор та автора перших методичних та наукових видань з волейболу. В цілому, період 1925-1940 рр. був сприятливим у плані масового заняття населенням волейболом. У парках відпочинку багатьох міст на майданчиках за штучним освітленням тривали ігри, які часто закінчували далеко за північ. Так само і у небагатьох на той період спортивних залах тренування розпочиналися о 22-00.

Волейбол незалежної України

У нас є певні успіхи у дитячих і молодіжних командах, які представляють Україну на міжнародних змаганнях.

Так, у 2002 р. збірна команда України стала срібним призером Європи серед юніорок (головний тренер Перебійніс В. В., тренер –Єгіазаров Г. Ш., провідний тренер – Бурма Л. Л.), а в 2005 р. збірна команда України виграла золоті медалі чемпіонату Європи серед дівчат (головний тренер –Перебійніс В. В., тренер – Остапенко М. П.). І це свідчить про високий професіоналізм наших тренерів.

Різновиди волейболу.

1.Пляжний волейбол;

2.Міні-волейбол;

3.Піонербол;

4.Воллібол;

5.Фаустбол.

Пропоную переглянути цікаві та навчальні відеоролики.

Правила гри у волейбол.

Техніка подачі в волейболі.

Прийом м'яча знизу та зверху двома руками.

30 волейбольних моментів, які шокували світ.

Топ 30 захисних дій у волейболі.

Бажаю всім успіхів,надіюсь ви сьогодні отримал багато нової та цікавої інформації.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УЧНІВ  7-9 КЛАСІВ.

період з 13.04.2020-17.04.2020р

ТЕМА:ОСНОВНІ ЦІННОСТІ ОЛІМПІЗМУ .

Не забувай джерелом  твого здоров'я є "Руханка".

ОЛІМПІЗМ – життєва філософія, що звеличує та об'єднує в гармонійне ціле тіло, волю та розум.

  Основні цінності олімпізму:

• врівноваженість якостей тіла, волі, розуму;
• поєднання спорту з культурою та освітою;
• дотримання способу життя, який ґрунтується на радощах, здобутих власними зусиллями;
• поважання загальних основних етичних засад;
• гармонійний розвиток людини;
• сприяння утвердженню мирного суспільства;
• поважання людської гідності;
• розбудова мирного, кращого світу завдяки вихованню молоді засобами спорту;
• заняття спортом без будь-яких дискримінацій;
• взаєморозуміння в дусі дружби і чесної гри.

Історія Олімпійських ігор налічує проведення 28 Ігор Олімпіад і 19 зимових Олімпійських ігор.

Найближчі ігри відбудуться у 2006 рои в Туріні (Італія) — там стартує XX зимова Олімпіада, а слідом в 2008 році — XXIX Ігри Олімпіади в Пекіні (Китай).

Міжнародні слортивні федерації. Кожним видом спорту на Олімпійських іграх керує Міжнародна спортивна федерація (МСФ). Федерації встановлюють і контролюють правила у своїх видах спорту. Кожна МСФ є самостійною та незалежною. МОК надає право проведення змагань з видів спорту в програмах Ігор Олімпіад 28 міжнародним федераціям, а в програмах зимових Олімпійських ігор — семи.

Міжнародні спортивні федерації:

• забезпечують розвиток своїх видів спорту в усьому світі;
• сприяють досягненню мети, проголошеної Олімпійською Хартією;
• встановлюють критерії добирання учасників Олімпійських ігор;
• здійснюють нагляд за технічним контролем і керівництвом своїми видами спорту на Олімпійських іграх;
• забезпечують технічну допомогу програмам олімпійської солідарності.

Перші міжнародні спортивні федерації були організовані ще у XIX столітті до створення МОК. Наприклад, Міжнародна федерація гімнастики (1881р.), Міжнародний союз ковзанярів та Міжнародний союз веслярських товариств
(1892 р.)

Національні олімпійські комітети

Кожна країна, яка бере участь у Олімпійських іграх, має Національний олімпійський комітет (НОК). Кожен НОК розвиває і захищає олімпійський рух у своїй країні:

• пропагує основні принципи олімпізму засобами освіти,
• національних олімпійських академій, культурних програм тощо;
• заохочує розвиток спорту на всіх рівнях;
• вживає запобіжні заходи щодо проявів будь-яких форм шахрайства, дискримінації та насильства в спорті;
• запобігає вживанню речовин і здійсненню процедур, заборонених Всесвітньою Антидопінговою Агенцією (ВАДА);
• представляє свої країни на Олімпійських іграх.

Національні олімпійські комітети утворюють п'ять континентальних асоціацій:

• Асоціація європейських олімпійських комітетів;
• Асоціація національних олімпійських комітетів Африки;
• Олімпійська рада Азії;
• Панамериканська спортивна організація — Північна і Південна Америка;
• Національні олімпійські комітети Океанії. 202 НОК представляли свої країни на Олімпійських іграх 2004 року в Афінах: Європа — 48, Азія — 45, Америка — 42, Африка — 53, Австралія та Океанія — 14.

Олімпійська солідарність.

Мета Олімпійської солідарності полягає в організації допомоги національним олімпійським комітетам, які визнані МОК, зокрема тим, що мають найбільшу потребу в ній. Ця допомога набуває форми програм, які розробляються МОКом спільно з НОКами:

• підготовка НОК до Олімпійських ігор та участі в них;
• олімпійські стипендії для атлетів і тренерів;
• підтримка командних видів спорту;
• розвиток молоді;
• підготовка до регіональних і континентальних ігор;
• розвиток національної системи підготовки;
• розвиток напрямів спортивної медицини, збереження навколишнього середовища, масового спорту;
• проведення культурних, освітніх та наукових заходів у сфері олімпійського спорту.

Види спорту Ігор Олімпіад. Сьогодні олімпійська спортивна програма налічує 37 видів спорту і понад 300 видів змагань. Жінки беруть участь у 34 видах спорту та у 124 видах змагань.

Види спорту зимових Олімпійських ігор. У тих країнах нашої планети, де низькі температури перетворюють воду на кригу, а дощ — на сніг, популярними є такі зимові види спорту, як ковзанярський, лижний та санний спорт.

Перші Олімпійські ігри, де проходили змагання з цих видів спорту, відбулися в 1924 році в Шамоні (Франція).

Відтоді зимові Олімпійські ігри проводяться раз на чотири роки. Нині на цих Іграх відбувається 82 змагання з 15 видів спорту: біатлон, бобслей, хокей на льоду, санний спорт, швидкісний біг на ковзанах, шорт-трек, фігурне катання, лижний спорт (перегони, гірськолижний), стрибки на лижах з трампліна, лижне двоборство, сноубординг, фрістайл, скелетон, керлінг.

Визначні спортивні досягнення олімпійців.

До історії олімпійського спорту золотом дивовижних перемог вписано імена багатьох спортсменів. Але й у цій славетній шерензі виділяються ті, чиї разючі досягнення становлять гордість олімпійського спорту, якими пишаються їхні країни та увесь олімпійський рух.

Лариса Латиніна (Україна) — володарка найбільшої в історії спорту колекції з 18 олімпійських нагород (спортивна гімнастика), половина з яких — найвищої проби (1956—1964).

Джессі Оуенс (США) — чотириразовий олімпійський чемпіон (в бігу на 100 м, 200 м, естафетному бігу 4 х 100 м та стрибку в довжину) (1936). 25 травня 1935р.
протягом години він встановив п'ять світових рекордів, один з яких — у стрибку в
довжину — залишався неперевершеним протягом чверті століття.

Б'єрн Делі (Норвегія) — володар найбільшої кількості олімпійських нагород з лижних гонок — 12 медалей (8 — золотих, 4 — срібних) (1992—1998).

Сергій Бубка (Україна) — олімпійський чемпіон (1988), 35-разовий рекордсмен світу, шестиразовий чемпіон світу, кавалер Олімпійського ордена, визнаний кращим спортсменом світу (1997).

Яна Клочкова (Україна) —

чотириразова олімпійська чемпіонка (2000, 2004), багаторазова чемпіонка світу з плавання. Перша спорт­сменка в плаванні, яка виборола золоті нагороди два рази поспіль на тих самих дистанціях — 200 та 400 м комплексним плаванням.

Пааво Нурмі (Фінляндія) — дев'ятиразовий чемпіон (1920—1928) у стаєрському бігу, кросі та бігу з перешкодами. Володар найбільшої кількості олімпійських нагород з легкої атлетики — 12 медалей (9 — золотих, 3 — срібні).

Лідія Скоблікова (СРСР, Росія) — володарка найбільшої кількості золотих олімпійських медалей — 6 — у швидкісному бігу на ковзанах (1960—1964). У 1964 р. виборола медалі найвищого ґатунку на всіх 4 дистанціях.

Карлтон Льюїс (США) — володар 9 золотих та 1 срібної медалі на Олімпійських іграх 1984—1996 рр. в бігу на 100 м, 200 м, естафетному бігу 4 х 100 м і чотири рази поспіль у стрибку в довжину.

Марк Спітц (США) — володар найбільшої кількості золотих медалей на Іграх Олімпіад з плавання — 11 медалей (9 — золотих) (1968, 1972).

Борис Шахлін (Україна) — володар 13 олімпійських нагород зі спортивної гімнастики (7 — золоті). Він сходив на найвищу сходинку п'єдесталу пошани на Іграх трьох Олімпіад (1956-1964)

Чесна гра в спорті — це дещо більше, аніж просте дотримання правил. Ігри та змагання дають нагоду досягти — разом із суперниками -досконалості. Шахраїв до гри не допускають. Сучасні вимоги до чесної гри у спорті базуються на особистій самооцінці та любові до гри.

Коли я чесно граю, то:

• дотримуюсь правил;
• поважаю суддів та сприймаю їхні рішення;
• поважаю суперників;
• даю кожному рівний шанс для досягнення результатів;
• сам постійно контролюю свої дії.

«Фейр Плей» — кодекс спортивної честі. У перекладі з англійської цей вираз означає «чесна гра». «Фейр Плей» — це збірка правил, яких дотримуються спортсмени, тренери, вболівальники та всі, хто пов'язаний зі спортом.

Для заохочення лицарської поведінки спортсменів використовують різні нагороди. Одна з них — «Трофей П'єра де Кубертена за благородний вчинок». Щорічно цей трофей виборює спортсмен за приклад чесної гри — незалежно від того, відомий цей спортсмен чи ні, любитель чи професіонал та який у спортсмена вік. Тобто цю нагороду може отримати кожен. Тільки вчинок повинен бути здійснений згідно зі справедливими законами спорту та з гуманних спонукань.

Завдання для учнів 5-6 класів

в період з 13.04.2020-17.04.2020р.

Тема: Загальна характеристика здорового способу життя.

Для того щоб бути здоровим обов'язково потрібна "Руханка",переходь за посиланням нижче.

       Здоров’я – це не тільки відсутність хвороб, а й стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя.

Здоров’я залежить від:

• 51 % - спосібу життя

• 20 % - спадковості

• 19 % - стану довкілля

• 10 % - медицини

     Здоровий спосіб життя – усвідомлене, відповідальне, активне ставлення до власного здоров’я, покращення певних позитивних або нейтралізація негативних факторів, зовнішніх і внутрішніх.

Духовність

Чесність, висока моральність, доброта, відкритість, співчуття, співпереживання, привітність, доброзичливість, милосердя, допомога словами і справами — це душевна краса людини. Доброта народжує нову доброту.

Добре, світле — це сили здоров’я, життя і щастя.

Зло — це черствість, ненависть, підступність, підлість, заздрісність, пихатість, причепливість, гнів, посягання на чуже, лінощі, пияцтво тощо. Це сили руйнування здоров’я, життя і щастя.

Духовність — це внутрішнє психічне життя, моральний світ людини. Якщо розглянути це поняття в аспекті здоров’я, то духовність — це розуміння сенсу життя, його цінностей, місця в житті свого здоров’я та здоров’я інших як основи щастя.

Активний відпочинок

Рух — це фізіологічна потреба людини.

Чинником, що сприяє зміцненню здоров’я, є фізичні навантаження. Вони мають оздоровчий вплив на організм людини. При виконанні роботи працюючими м’язами від них до кори головного мозку безперервно передаються нервові імпульси. Рухові центри кори сприймають, аналізують і синтезують ці імпульси і активізують роботу серцево-судинної, дихальної, ендокринної та інших систем, що забезпечує збільшення потоку поживних речовин і кисню до працюючих м’язів. Разом з тим при фізичних навантаженнях у крові зростає вміст лейкоцитів, що сприяє підвищенню опірності організму проти дії збудників інфекційних захворювань.

Збалансоване харчування

Збалансоване харчування — це таке споживання продуктів, при якому забезпечується потреба організму в жирах, білках, вуглеводах, вітамінах, мікроелементах тощо. Здоров’я у значній мірі залежить від харчування.

Харчуватися слід за розпорядком дня, через рівні проміжки часу. Вживання їжі у встановлений час сприяє доброму її засвоєнню.

Запобігати переїдань, оскільки переїдання призводить до поганого травлення їжі та перевантаження організму. Слід вставати з-за столу без відчуття важкості в шлунку, з незначним почуттям голоду.

Харчування повинно бути повноцінним. Це забезпечується різноманітністю їжі: молоко та молочні продукти, м’ясо, риба, яйця, круп’яні та макаронні вироби, хліб із борошна грубого помелу, мед, овочі, фрукти, ягоди.

Їжа повинна бути свіжою. Перша страва завжди повинна бути рідкою. Рідина сприяє кращому засвоєнню їжі. Найбільш корисною є гаряча варена їжа. Смажені продукти (м’ясо, риба, картопля та інші) важкі для організму.

Загартовування

Загартовування — це тренування організму, його підготовка до своєчасної мобілізації. Це один із методів профілактики захворювань і зміцнення здоров’я.

Загартовування не лікує, а попереджає хворобу. Воно підвищує працездатність і витривалість організму, нормалізує емоційний стан.

Під час загартовування слід дотримуватись таких принципів, як систематичність використання всіх про¬цедур, поступовість збільшення сили їхньої дії, послідовність їхнього проведення, урахування індивідуальних особливостей людини і стану її здоров’я, комплексність дії природних чинників.

Існує кілька методів загартовування.

Загартовування повітрям — це найбільш безпечний засіб зміцнення здоров’я, його слід розпочинати з вироблення звички до свіжого повітря.

Загартовування сонцем покращує обмін речовин, підвищує вміст гемоглобіну в крові, підсилює кровообіг, стимулює травлення, загальний тонус організму, його стійкість проти інфекції.

Загартовування водою позитивно впливає на організм люди¬ни. Водні процедури — це обтирання, обливання, душ, купання.

Систематичне використання проце¬дур загартовування знижує імовірність простудних захворювань, а то й зовсім позбавляє їх.

Історична довідка

Поняття здорового способу життя здавна було предметом дослідження людства. Розуміння здорового способу життя існувало в культурах усіх великих цивілізацій. Уже в Давній Греції та Давньому Римі існував культ тіла, проте там приділяли значну увагу гармонійному розвитку людини. Філософи Давньої Греції вважали людину досконалим і прекрасним витвором природи. Вони навчали людей здорового глузду, помірності та поміркованості.

Цицерон визначав здоров’я як правильне співвідношення фізичного і душевного станів. Широко відомі й інші вислови великих давніх мудреців: «пізнай самого себе» та «піклуйся про себе самого».

У культурах Китаю, Індії, Тибету також указувалося на існування нерозривного зв’язку між фізичним і духовним станом людини. Наприклад, у Ведах (Давня Індія, VI ст. до н. е.) містилися основні принципи ведення здорового способу життя.

Сьогодні ми живемо в умовах глибокого дисбалансу природних, соціальних і духовних основ людини і середовища. Сталися істотні зміни у свідомості людини. Здоровий спосіб життя в розумінні сучасної людини зазвичай обмежується дотриманням певних норм харчування або підтримкою фізичної форми. Усі ми знаємо користь від дотримання норм здоров’я. Безумовно, це важливо. Але без внутрішнього вдосконалення не можна досягти гармонії розвитку.

Здоровий спосіб життя — невід’ємна частина гармонійно розвиненої людини і дозволяє обмінюватися енергією з навколишнім світом. Здоровий спосіб життя дозволяє нам відчувати себе повноцінними членами суспільства.

Хороше здоров’я неможливо придбати миттєво. Треба постійно працювати над собою, вести здоровий спосіб життя. Здоровий спосіб життя — це перш за все правильно організований розпорядок свого життя, послідовність своїх дій, визначена система праці і відпочинку, характер спілкування з людьми і стиль життя.

Отже, здоровий спосіб життя — це постійне дотримання певних норм. Якщо людина буде їх дотримуватися, то буде здоровою, якщо буде нехтувати їх — хворітиме.

Для ведення здорового способу життя потрібно:

• докладати зусиль.

• потрібно мати силу волі та тверде бажання досягти цього.

• займатися фізичною культурою, намагатися більше рухатися.

• раціонально харчуватися, вживати натуральні продукти.

• уникати надмірної ваги.

• дотримуватися розпорядку дня. Лягати і вставати в один і той же час.

• загартовувати свій організм.

• частіше гуляти на свіжому повітрі.

• бути завжди доброзичливим, спокійним, не дозволяти собі падати духом.